Л. П. Велика – теоретик та практик музейного мистецтва

За останні десятиліття усталений та консервативний музейний світ зазнав значних змін. Музей став частиною соціокультурного, економічного і політичного життя суспільства. Одним з перших на шлях музейних перетворень став Харківський історичний музей, який першим в Україні апробував мистецький підхід до створення музейного образу. На цей період змін в діяльності музею припадає творча праця в ньому Людмили Петрівни Великої.

Л. П. Велика, закінчивши історичний факультет Харківського державного університету ім. Каразіна, близько двадцяти років займалася експозиційною та комунікаційною роботою у ХІМ. ЇЇ плідна робота та наснага, творча фантазія, естетичний смак привнесли до виставок та експозицій барви вишуканості та краси. Л.П. Велика завжди активно експериментувала у виставковій і масовій діяльності, намагаючись критично переосмислити попередні здобутки в сфері музейного будівництва з метою створення загальної теоретичної системи музейного експозиційного будівництва та його соціокультурного впливу.

Як музейний практик, Л.П. Велика мала великий організаційний хист. Вона була ініціатором талановитих презентацій виставок та експозицій, різноманітних свят та культурно – масових заходів, що привертали до музею інтерес з боку громадськості. Регулярно на музейному подвір’ї проходили гучні свята до Міжнародного дня музеїв, Дня міста, що збирали широку аудиторію.

Кожен із складових елементів експозиційної мови Л.П.Великої виконував певні функції. Провідну роль у створенні музейних образів вона завжди надавала оригінальним культурно-історичним пам'яткам, утворюючи з них цілі системи їх символічних значень, залишаючи при цьому головною художньо-образну сюжетно – драматургічну організацію експозиції. Деякі виставкові проекти і культурні імпрези, куратором яких була Л.П.Велика, було розроблено як театральні прем’єри. Найяскравішою з них стала виставка  "Про доблесті, про подвиги, про славу", яка супроводжувалась театральними сценками з читанням віршів та була тепло прийнята відвідувачами.

Важливу роль при побудові музейних експозицій Л.П. Велика відводила образу та сюжету. Як автор цілого циклу наукових концепцій композицій, вона створює музейні образи, майстерно поєднуючи різноманітні  художні засоби, запозичені з архітектури, традиційних та сучасних мистецтв, які виявляють у експозиційному середовищі якісно нові властивості, дозволяють якомога повніше розкрити тему і цілісність твору. Такими були композиції "Віра, Надія, Любов", "Вбрання слобожанок", "Орнаментальні мотиви", "Натхнення" тощо, які ввійшли до експозиції "До джерел – з любов’ю", зробили її атрактивною. Не менш оригінальною та цікавою була композиція "Скіф’янка", яка стала домінантою виставки "Таємничі скарби", а експозиційне вирішення до виставки "Апостол правди" стало її справжньою прикрасою.

Таким чином, дослідивши новітні прийоми та методи експозиційної та комунікаційної діяльності в музейній сфері, Л.П.Велика намагалася докорінно переглянути концепцію музею, акцентувати увагу на рівні його соціального впливу та максимальної інтегрованості у суспільне буття. Її зусилля були спрямовані на пошуки адекватного музейного образу, який би максимально відповідав сучасності. Вся її експозиційна та комунікаційна діяльність будувалася на цих принципах.

Як теоретик музейництва, Л.П.Велика розробила концептуальні засади музейного експозиційного мистецтва. Вона визначила музейну експозицію як  цілісне просторово-речове середовище, наділене певними культурними смислами, художньо-образну модель дійсності, образ і креативне поле культури. Л.П.Велика створила цілу школу українського музеєтворення.

Л.П.Велика – автор численних наукових публікацій з проблем історії і розвитку системи музейної комунікації,  монографії "Музейне експозиційне мистецтво", а її кандидатська дисертація "Роль образної побудови експозиції у системі музейної комунікації" має величезне значення для всієї української школи музеєтворення. Теоретичні та методичні розробки, програми Л.П.Великої заклали міцні основи для подальших доробок у цій сфері і потребують гідної оцінки і уваги.

Працюючи викладачем музеєзнавчих дисциплін на музейному відділенні Харківської державної академії культури,  Л.П.Велика з майстерністю та самовідданістю передавала студентам свій величезний досвід в сфері теоретичного та практичного музейного будівництва, комунікаційної та експозиційної діяльності.

Таким чином, теоретичні напрацювання Л.П.Великої в музейній царині, її наукові дослідження доцільно використати для розробки концепцій розвитку самобутньої української школи музеєтворення, складання цільових науково-дослідницьких програм, визначення актуальної проблематики науково-теоретичних конференцій, уточнення понятійно-термінологічного апарату музеології, модернізації системи музейної освіти.