Музей і сучасність: актуальні проблеми музейної діяльності
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Про І. Я. Франка – талановитого літератора, видатного вченого, активного громадського діяча переважна більшість наших співвітчизників має загальне уявлення на основі шкільної програми. В той же час зростає інтерес широкого загалу до цієї величної особистості, про що свідчить недавній франківський ювілей – 150-річчя з дня народження. Виконуючи указ Президента України щодо спорудження пам’ятників Великому Каменяреві в Києві та Харкові, в нашому місті обговорюється питання щодо можливого місця спорудження пам’ятника (зокрема пропонується район Бурсацького узвозу), перейменування на його честь вулиці чи майдану та інші заходи.
І.Я. Франко не відвідував Харкова, але на протязі усієї своєї діяльності був тісно пов’язаний з нашим містом. Великий поет високо цінував роль Харкова в справі національного відродження, розвитку української культури: “… перші міцні проблиски відродження української літератури з’являються на лівому березі Дніпра – в Полтаві і Харкові.” Він досліджував розвиток театральної справи у Харкові, роль харківських журналів та альманахів, що започаткували українську пресу; альманах І.Є. Бецького “Молодик” був у його бібліотеці.
І.Я. Франко глибоко вивчав творчість філософа і поета Г.С.Сковороди, вважаючи його найвизначнішим діячем української культури ХVІІІ ст. Відзначаючи Харків як центр українського романтизму, він цікавився творчістю Л. Боровиковського, А. Метлинського, а також діячів науки і літератури, що починали свій творчій шлях у нашому місті – І.І. Срезневського, М.І. Костомарова та ін. В літературознавчих дослідженнях І.Я. Франка бачимо інтерес до поезії і перекладів (зокрема з польської мови) П.П. Гулак-Артемовського, неоднозначну оцінку творчості Г.Ф. Квітки-Основ’яненка.
Тісні творчі контакти єднали І.Я. Франка з його сучасниками – харківськими літераторами. Великий Каменяр сприяв публікації їх творів у галицьких виданнях, а його вірші увійшли до виданого у Харкові літературно-художнього альманаху "Складка“. І.Я.Франко перший підтримав і пропагував творчість поета-революціонера, уродженця Харківської губернії П.А. Грабовського, який з свого 38-річного життя 20 років провів у тюрмах і засланні. Були особисто знайомі і тривалий час листувалися з І.Я. Франком Б.Д. Грінченко, Г.М. Хоткевич, Х.Д. і Х.О. Алчевські. Таке спілкування сприяло зміцненню єдності українців Наддніпрянщини і Західної України. І.Я. Франко відкрив Б.Д. Грінченка як поета. Вони часто дискутували між собою, але при цьому були єдині в прагненні розвою української культури, в боротьбі за витворення, чистоту та єдність української літературної мови.
Г.М. Хоткевич, перебуваючи на еміграції в Галичині, неодноразово спілкувався з І.Я. Франком, демонстрував і свою кобзарську майстерність. Пізніше з ініціативи Г. Хоткевича в Харкові – столиці Радянської України – широко відзначалося 10-річчя смерті Великого Каменяра, а сам Г. Хоткевич підготував концерт, написав музику до низки франківських поезій.
Х.О. Алчевська називала І.Я. Франка своїм вчителем, перекладала його твори російською мовою для ширшої популяризації їх, а в роки першої світової війни намагалася матеріально підтримати великого поета, котрий опинився в надзвичайно скрутному становищі.
Тiсні творчі зв’язки єднали поета з харківськими вченими, особливо тими, котрих він вважав “українцями родом і симпатіями” – О.О. Потебнею, М.Ф. Сумцовим, Д.І. Багалієм. Видання Харківського історико-філологічного товариства широко використовувались в його науковій діяльності. І. Франко високо цінував праці О.О. Потебні з славістики та етнографії, діяльність його учня М.Ф. Сумцова, з яким тривалий час листувався і співпрацював, а також цікавився дослідженнями Д.І. Багалія. За поданням М.Ф. Сумцова Вчена рада Харківського університету у 1906 р. в зв’язку з 50-річчям поета обрала його почесним доктором російської словесності, а ректор Д.І. Багалій підписав ювілярові лист-повідомлення. Донька Великого Каменяра Анна Франко-Ключко згадувала реакцію батька на цю акцію: “Він це сприйняв як належний трибут від харків’ян, які поважали його більше, як львів’яни – його ближчі земляки.”
Варто не забувати і родинні зв’язки І.Я.Франка з Харківщиною. Його дружина Ольга Хоружинська – донька поміщика Сумського повіту, закінчила Харківський інститут шляхетних дівчат, і в подальшому не втрачала зв’язків з Харковом. Їх наймолодший син Петро в 1930-х рр. жив з родиною в Харкові і працював професором політехнічного інституту, загинув в роки Великої Вітчизняної війни в сталінських таборах.
Таким чином, існує і велика потреба і значні можливості для пропаганди життя і творчості І.Я.Франка музейними засобами. У Харкові зберігається певна частина листів поета і інші документи, а також значна кількість матеріалів, що стосуються життя і діяльності відомих харківських вчених і літераторів, котрі співпрацювали і спілкувалися з Великим Каменярем.