Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Починаючи з 2005 р. відділ археології щорічно репрезентує результати своїх досліджень археологічних пам’яток на виставці, що проходить у приміщені Музею історії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (площа Свободи, 4) у рамках круглого столу або Міжнародної наукової конференції «Проблемы истории и археологии Украины». Крім того, відділ археології робив тимчасові пересувні виставки у Харківському технічному ліцеї № 9, у Харківській середній школі № 141. На цих виставках показувались ті артефакти, що були знайдені археологічними експедиціями музею у поточному році при дослідженнях пізньопалеолітичної майстерні біля с. Суха Кам’янка (Ізюмський р-н), пізньопалеолітичної стоянки біля с. Кам’янка (Ізюмський р-н), Верхньосалтівського катакомбного та Нетайлівського ґрунтового могильників (Вовчанський р-н), кремаційного могильника салтівської археологічної культури біля с. Кицівка (Печенізький р-н). Головною метою цих виставок була демонстрація нових надходжень до археологічних фондів музею фахівцям, представникам історичної науки, краєзнавцям у рамках Міжнародної наукової конференції «Проблемыисториии археологииУкраины». Ці виставки також були спрямовані на ознайомлення студентів та школярів тих навчальних закладів м. Харкова, з якими довгий час співпрацюють представники відділу археології, і які приймають участь в археологічних експедиціях музею. Демонстрація нових надходжень в археологічну колекцію музею у навчальних закладах мала за мету підвищити інтерес студентів та учнів старших класів до участі в археологічних дослідженнях музею, бо головною проблему усіх експедицій Харківського історичного музею є відсутність робочих рук, тобто людей, на плечі яких в експедиції лягає головний тягар – робота землекопа.
Ці виставки, виходячи з їх головної мети, будуються за стандартною схемою, що відповідає вимогам до подібних заходів [7, с. 258 - 265]. Матеріали виставки представлені експозиційними комплексами. Розпочинаються виставки матеріалам, що знайомлять відвідувачів з історією відкриття, дослідженням конкретної пам’ятки археології, та її розташуванням. Для цього подаються карти та фото розташування пам’яток,схеми та креслення досліджених ділянок, коротка історична довідка про історичний період, до якого відносяться представлені старожитності. Для більшій атрактивності даного експозиційного комплексу до його складу включаються фото з робочими моментами робіт на пам’ятці (робота на розкопі, дослідження комплексів, опрацювання знайдених артефактів тощо). Наступні експозиційні комплекси репрезентують власне археологічні матеріали, що були отримані при дослідженнях археологічних пам’яток. При цьому розподіл по експозиційним комплексам може бути проведеним за двома критеріями: 1) знайдені речі репрезентуються комплексами, відповідно до конкретних археологічних об’єктів– поховання,катакомба, тризна, поминальний комплекс тощо; 2) знайдені речі об’єднуютьсяу групиза призначенням – знаряддя праці, предмети озброєння, предмети кінського спорядження, посуд, індивідуальні прикраси, металеві елементи одягу та вбрання, амулети тощо. Для придання більшої емоційності речовим комплексам, вони доповнюються кресленнями поховальних споруд, поховань та фотографіями, на яких зафіксовані робочі моменти їх дослідження.
Таким чином, ці виставки відділу археології Харківського історичного музею є своєрідною оперативною формою публікації музейної колекції [7, с. 259]. Наслідком цих виставок є не тільки демонстрація фондових колекцій, але і ознайомлення фахівців та відвідувачів з результатами наукових та археологічних досліджень, з новими атрибуціями, відкриттями. При побудові даних виставок проводиться систематизація нових археологічних матеріалів, перевіряється оригінальність речей, уточнюється їх датування та місця виготовлення. Крім того, у процесі проведення цих виставок-публікацій між співробітниками відділу археології музею та іншими фахівцями та краєзнавцями встановлюються взаємовигідні відносини та контакти, що сприяє подальшому вдосконаленню цієї форми роботи та отриманню інформації про нові, ще не відомі, пам’ятки археології.
Головним недоліком названих виставок є короткий термін їх експонування. Це пов’язаноз тим, що виставки розгортаються на експозиційній площі іншого музею, у котрого існує свій план науково-просвітницьких заходів. Тому термін роботи виставок-презентацій коливається від двох тижнів до одного місяця. До того ж для експонування археологічних предметів з фондів Харківського історичного музею залучається обладнання, котре належить іншому музейному закладу – Музею археології та етнографії Слобідської України, що також впливає на час роботи виставок-презентацій. Ще одним недоліком цих виставок-презентацій була неможливість проведення по ним кваліфікованих екскурсій, бо співробітники Музею історії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна не є фахівцями з археології, а співробітники відділу археології музею під час роботи виставок-презентацій виконували свої посадові обов’язки на своєму робочому місті – у Харківському історичному музеї.
Супроти вищесказаному, подібні виставочні проекти є досить актуальними в культурному житті міста та області, та можуть включати окрім власне виставок різноманітні програми – наукові, освітні, видавницькі та тощо. Для цього було б доцільним: 1) створювати подібні археологічні виставки не за межами музею, а в його виставкових зала; 2) урізноманітнювати тематику археологічних виставок (показувати не тільки нові надходження до археологічних фондів, а і створювати тематичні виставки-дослідження, виставки-нариси тощо); 3) розробляти до відкриття виставок буклети, каталоги виставлених музейних предметів та іншу сувенірну продукцію.
Відсутність в Харківському історичному музею вільних площ для тимчасових виставок обумовило те, що на базі виставок-презентацій співробітниками відділу археології у співавторстві з художниками була розроблена пересувна планшетна виставка «Скарби Верхньосалтівського археологічного комплексу», котра демонструвалася у Харківському технічному ліцеї № 9 та Харківській бібліотеці імені В.Г. Бєлінського. Ця виставка була зроблена на восьми окремих планшетах, котрі розповідали про історію відкриття Верхньосалтівського археологічного комплексу на початку XX ст. місцевим вчителем В.О. Бабенком, а також історію досліджень археологічних пам’яток комплексу харківськими археологами та зокрема співробітниками відділу археології Харківського історичного музею на чолі з В.Г. Бородуліним та В.С. Аксьоновим [1; 2; 3; 5]. Матеріали окремих планшетів розповідали про необхідні дозвільні документи на право проведення археологічних розкопок, про сучасну методику дослідження катакомбних поховань біля с. Верхній Салтів, та знайомили відвідувачів з найбільш цікавими та значимими речовими знахідками, котрі були знайдені за останні роки. Окремий планшет був присвячений життю та трудовим будням спільної археологічної експедиції Харківського історичного музею (керівник В.С. Аксьонов) та Харківського міського палацу дитячої та юнацької творчості (керівник Ю.О. Чижова). Відсутність у комплексах даної виставки реальних музейних експонатів, котрі були замінені їх фотографіями, перетворили виключно наукову виставку-презентацію в науково-популярну[7, с. 262 - 263]. Таким чином нова виставка отримала ще одну музейну функцію - науково-просвітницьку. Нажаль виключно просвітницька функція археологічної виставки має певні недоліки. Так, традиційний для показу археологічних матеріалів систематичний (колекційний) метод показу у даному випадку був витиснений ілюстративно-тематичним методом, що вплинуло на інтерес до виставки з боку глядачів. Тому після презентації пересувної планшетної виставки «Скарби Верхньосалтівського археологічного комплексу» у двох вище названих закладах вона припинила своє існування. Цей експеримент наглядно довів той добре відомий у музеєзнавстві факт, що глядачів більш приваблюють аутентичні музейні речі, ніж їх образи або навіть добре виготовлені копії [7, с. 237].
Більш вдалою була ідея з пересувною виставкою під назвою «Скарби скіфських курганів», котра була побудована на демонстрації голографічних зображень предметів скіфської матеріальної культури та супроводжувалась розповіддю співробітників відділу археології. Виставка експонувалася у середніх школах міста Харкова впродовж кількох років (1993 – 1998 рр.) та була розрахована на учнів 5 – 10 класів. Для цієї пересувної виставки був виготовлений комплект голограм, на яких були представлені предмети скіфської доби, здобуті археологами Харківського історичного музею при дослідженнях у 1978 – 1980 рр. Пісочинського курганного могильника [4]. На голограмах були представлені музейні предмети, які у найбільш яскравому вигляді репрезентують матеріальну культуру скіфського населення Сіверськодонецького регіону: 1) предмети озброєння (наконечники стріл, наконечники списів та дротиків, мечі-акінаки); 2) кінське спорядження (вудила з псаліями різних типів, збруйні пряжки, прикраси ременів кінської збруї); 3) предмети, пов’язані з релігійними поглядами скіфського населення (різноманітні амулети, навершя поховальних візків скіфських царів); 4) елементи одягу та вбрання представників соціальної верхівки скіфського суспільства з дорогоцінних металів (золоті пластини з головного убору знатної скіф’янки, сережки, різноманітні підвіски, гривня, браслети, каблучки); 5) предмети античного імпорту (посуд, прикраси). Групування музейних предметів на голограмах за тематичними комплексами обумовило і структуру розповіді, що супроводжувала їх показ. Розповідь базувалася на матеріалах, що знайшли відображення у четвертій книзі грецького історика Геродота, котра була присвячена війні царя персів Дарія зі скіфами [6, IV], та інших грецьких та римських авторів. Лекція-екскурсія розпочиналась зі вступу, в якому давалася коротка історична довідка відносно того, хто такі скіфі, звідки вони прийшли на територію сучасної України, та приводилася легенда, котру надав Геродот про військовий конфлікт скіфів з племенами кіммерійців [6, IV: 11]. При демонстрації військового спорядження скіфів співробітниками музею розповідали не тільки про специфічні риси скіфського наступального та захисного спорядження, а і про звичаї скіфів, що були пов’язані з військовою справою (зняття скальпу з ворогів, виготовлення ритуальних чаш тощо) [6, IV: 64, 65, 66]. Кінське спорядження демонструвалося у контексті висвітлення культури скіфів як матеріальної культури кочового населення (значення коня у господарстві і військовій справі, обряди пов’язані з конем, тощо). Показ голограм скіфських навершь супроводжувався розповіддю про релігійні уявлення скіфського населення (пантеон богів, храм богу війни Аресу, легенда про походження скіфів від шлюбу змієногої богині Апі та давньогрецького героя Геракла) та поховально-поминальні звичаї скіфів (за грецьким істориком Геродотом) [6, IV: 71, 72, 73]. Завершувала лекцію-екскурсію демонстрація голограм предметів з дорогоцінних металів та грецького імпорту, що були знайдені археологами при дослідженні поховальних пам’яток на території сучасної Харківщини. Ця частина розповіді була присвячена висвітленню соціальних відношень у середині скіфського суспільства, та взаємовідносин скіфів з населенням грецьких міст-колоній Північного Причорномор’я. Закінчувалася лекція-екскурсія розповіддю про стан пам’яткоохоронної діяльності на теренах Харківщини та про археологічні експедиції музею.
Досвід набутий співробітниками відділу археології музею при роботі над вже згаданими виставками, в умовах відсутності у Харківському історичному музеї вільних експозиційних площ, а також необхідності посилення науково-просвітницької роботи, спонукає до створення нової пересувної виставки з археології. За основу нової виставки передбачається взяти доробки співробітників при створенні голографічної виставки «Скарби скіфських курганів». Враховуючи зміни в забезпечені музею новітніми технічними засобами, планується замість голограм запропонувати глядачам короткий відеофільм на скіфську тематику та відеоряд оригінальних музейних предметів, пов’язаних з матеріальною культурою скіфського населення сіверськодонецького регіону. Цей показ буде супроводжуватися коментарями співробітника музею відповідно до розробленого відеоряду.
Таким чином, створення нової виставки дозволить поліпшити показники музею з виконання плану науково-просвітницької роботи.
Література
1. Аксьонов В.С. Нові дослідження Верхньо-Салтівського катакомбного могильника // Археологічні дослідження в Україні 2005 - 2007 р. - Київ - Запоріжжя, 2007. - С. 67 - 71.
2. Аксёнов В.С., Лаптев А.А. Работына Верхне-Салтовском IVмогильнике // Археологічні дослідження в Україні - 2010. – К. – Полтава, 2010. – С. 16 – 17.
3. Аксенов В.С., Хоружая М.В. Новые исследования Нетайловского могильника // Археологічні дослідження в Україні 2005 - 2007 р. - Київ - Запоріжжя, 2007. - С. 75 - 81.
4. Бабенко Л.И. Песочинский курганный могильник. – Харьков, 2005. – 284 с.
5. Бородулин В.Г., Пархоменко О.В. Дослідження катакомбних могильників салтівської культури в басейні р. Сіверський Донець // Проблеми історії та археології давнього населення Української РСР. Тези доповідей. – К., 1989. – С. 27 – 28.
6. Геродот Історія в дев’яти книгах. – К., 1993. – 576 с.
7. Основы музееведения: Учебное пособие / Отв. ред. Э.А. Шулепова. Изд. 2-е, испр. – М., 2010. – 432 с.