Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У добу інформаційного прогресу, засилля інформацією ведеться активна боротьба за споживача. Особливої уваги в цьому контексті потребує робота закладів культури – музеїв, бібліотек, галерей і т.д., які повинні вести просвітницьку політику серед населення.
Прискорюваний прогрес інформаційно-комунікативних технологій визначає принципово новий стан культури. Інформація і засоби її трансляції стають не лише основною рушійною силою прогресу, але й факторами впливу на сприйняття світу, характер соціального життя, формування ціннісних переваг. В межах цього підходу історія розглядається як процес розвитку інформації, в якому її економічна, соціальна й культурна складові напряму пов’язані із змістом комунікації і якістю знання [6, с. 6].
У відповідності до сучасних тенденцій використання та споживання інформації, в тому числі й історичної, практика музейної роботи вимагає вдосконалення існуючих канонів музейної роботи з відвідувачами шляхом побудови нових експозицій або комплексного оновлення вже існуючих.
Музейна експозиція – це візитівка кожного музею, що визначає музей, як особливий заклад культури, де знаходяться «свідки минулого» [3, с. 99]. Проблема історичних експозицій та їх вплив на суспільство в наш час дуже назріла. У зв’язку з чим актуальності і необхідності набирає подолання кризи формування історичної свідомості музейними засобами. Тому питання створення, оновлення, розширення, перебудови існуючих історичних експозицій надзвичайно актуальні в умовах постійного пошуку сучасних форм презентації історичного надбання музейними засобами.
Необхідно зауважити, що важливим аспектом в музейній діяльності повинен бути саме розвиток музейної експозиції як образу, характерного і зрозумілого, що відображає місцеву специфіку, цікавого з раціонального й емоціонального боку для різних категорій відвідувачів. Це судження підтверджує думку про те, що особливість музейної форми передачі інформації полягає в тому, що експозиція як модель дійсності через конкретні музейні предмети передає не просто факти, але судження, уявлення і відношення до них [6, с. 6].
У даній статті представлено спробу показати нові тенденції у експозиційній роботі ХІМ на прикладі створення оновленої стаціонарної експозиції з історії Харківщини у ІХ – XVIII ст.
Відтворення історії музейними засобами - це складний процес. Для історичної експозиції, перш за все, важливі об’єкти – музейні колекції – і звичайно робота експозиціонера, який донесе до відвідувача те, що може сказати об’єкт. При побудові експозиції треба примусити речі заговорити не на мові минулого, а на мові сучасних подій, з позиції завдань і актуальних проблем сьогодення.
Значну роботу у цьому напрямку проводить Харківський історичний музей, як науково-освітній центр. З метою відродження і збереження духовних традицій українського народу, а також продовження кращих традицій Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди, ХІМ залучається до патріотичного виховання населення шляхом побудови повнопрофільної експозиції з історії Харківщини.
З 2004 року у Харківському історичному музеї до 350-ти річчя заснування міста Харкова була відкрита експозиція: «Наш край у ІХ – XVIIIст.», що висвітлює історію Слобожанщини вказаного періоду у контексті перебігу подій загальної історії України. Вона користується значною популярністю серед відвідувачів різних вікових груп та соціального статусу. Але слід зауважити, що окремі історико-теоретичні аспекти в сучасній історичній науці набули нового звучання. Тому, деякі питання, та особливо підходи у їх висвітленні застарілі і потребують переосмислення. Отже, постало питання про суттєву реекспозицію та наукове доопрацювання існуючої експозиції.
З метою актуалізації історико-культурного надбання за допомогою музейної презентації, а також спираючись на досягнення сучасної історичної науки і музеології, автори майбутньої експозиції намагатимуться показати музейними засобами, як в рамках загальних закономірностей еволюціонував наш регіон, а також виявити все те особливе, специфічне, характерне для нашого краю в економічному, політичному і культурному житті, в ментальності слобожан [2, с. 31].
На думку авторів, основною ідеєю майбутньої експозиції стануть питання українського державотворення.
Виходячи з вищезазначеного, планується проведення реекспозиції окремих історико-тематичних розділів експозиції «Наш край у ІХ – ХVIIIст.». У відповідності до пропозицій щодо доповнення тематики та зміни художнього образу, на нашу думку, перегляду потребують розділи, присвячені періоду Київської Русі, добі козацтва та розвитку Харкова, як полкового міста.
При поданні історичного матеріалу слід розпочати із музейної презентації історичних джерел, що є важливим питанням. Кожен період історії має типові письмові джерела – це документи державотворчого характеру: у нашому випадку це рукописи, законодавчі акти доби Київської Русі, літописи: «Повість минулих літ», «Іпатіївський» та «Радзивілівський»; літописи козацького періоду: «Густинський», «Величка» та «Граб’янки»; жалувані грамоти та гетьманські універсали. Історичний період кінця 16 – 18 ст. можна представити (показати) використовуючи історичну літературу, розвідки що писали іноземці про Україну (Боплан, Рігельман, хроніки Польщі М. Бєльського), слідом – російські топографічні та географічні видання («Русская гидрография» 1892 р.). Особливу групу в експозиції становитимуть документи – накази російського царя, королів, дипломатичне листування.
Щодо періоду появи міста Харкова, в експозиції необхідно залучити документальні матеріали, що свідчать про перші переписи населення, біографії козаків-поселян. Цікавість представлятимуть жалувані грамоти 17-18 ст.
Серед історико-літературних джерел для висвітлення цього періоду, розкриття тем адміністративного та воєнного характеру, можна використати працю Філарета «Топографічний опис Харківського намісництва», накази про утворення Слобідських полків, призначення харківських полковників.
При побудові повнопрофільної експозиції одним із важливих завдань стане її соціалізація, тобто створення ряду акцентів для того, щоб виділити людину як члена суспільства в різні історичні епохи. Для цього у кожному тематичному розділі слід наблизити відвідувача, умовно занурити в історичні події, дати відчути присутність минулого, подорож у часі. У вирішенні поставленого завдання при висвітленні історичного матеріалу необхідно презентувати якомога більше соціальних тем – наприклад, при трактовці законодавчих актів робити акцент на соціальні перетворення, доповнити темами про соціальні заворушення, повстання, війни, соціальні рухи. Цікавими будуть матеріали про особисте життя видатних постатей у кожному історичному розділі.
У відповідності до вищевикладеного задуму, пропонується наступна тематична структура до експозиції
«Наш край у ІХ – ХVIIIст.».
Розділ І. Наш край часів Київської Русі.
Тема 1.Землі сіверян та їх приєднання до Київської держави.
Підтема 1.Літописи про історію княжих часів.
Підтема 2.Місто-фортеця Донець.
Підтема 3.«Слово о полку Ігоревім» у згадках про землі нашого краю.
Тема 3.Боротьба із зовнішніми ворогами.
Підтема 1.Сутички з половцями та печенігами.
Підтема 2.Монгольська навала на Дике поле.
Підтема 3.Завоювання литовців в XIVст.
Тема 4.Землі слoв’ян під владою Речі Посполитої.
Розділ 2. Козацька Україна.
Тема 1. Козацтво як соціальний стан.
Підтема 1.Д.Яворницький про козаків.
Підтема 2.Взаємовідносини з Московією.
Тема 2.Національно-визвольна війна.
Підтема 1.Богдан Хмельницький – перший гетьман.
Підтема 2.Дипломатія Б.Хмельницького.
Підтема 3.Переяславська рада.
Підтема 4.Руїна: основні соціально-політичні чинники.
Розділ 3.Заселення краю.
Тема 1.Харківська фортеця.
Підтема 1.Утворення Слобідських полків.
Розділ 4. Харків – полкове місто.
Тема 1. Полковий устрій Слобожанщини.
Підтема 1.Харківські полковники, їх повноваження.
Тема 2.Соціальні верстви населення. Ріст міської інфраструктури.
Підтема 1.Розвиток цехового ремесла та торгівлі.
Тема 3.Харківське духовенство.
Підтема 1.Відкриття єпархії. Харківський колегіум.
Тема 4.Реформа 1765 року. Ліквідація полкового устрою.
Підтема 1.Губернатор Є. Щербінін. Перші кроки.
Підтема 2.Повітові міста на Харківщині.
Запропонована тематична структура, на думку авторів, найбільш вдало репрезентуватиме історію нашого краю зазначеного історичного періоду. Музейна презентація зумовлює використання раритетних, унікальних музейних експонатів, колекцій, атрактивні характеристики яких у повній мірі відповідатимуть інтересам відвідувачів. Тим самим це збільшить рейтингові показники експозиції. Розкриваючи дане питання, слід детальніше зупинитися на презентації основних тематичних розділів.
Так, розділ, присвячений епосі Київської Русі, потребує суттєвого оновлення. Наприклад, питання зовнішньої та внутрішньої політики руських князів. Експозиційно його можна вирішити застосовуючи метод показу на контрастах, постійно проводячи паралелі із змінами на землях нашого краю. Цікавим доповненням візуального ряду стануть портрети руських князів : Святослава – (пов’язано з часом його завоювань Хазарського каганату та входження земель нашого краю у Х ст. до складу Київської Русі); Володимира – (князя - хрестителя Русі); Ярослава Мудрого – (законодавця, що написав перший кодекс законів «Руська правда»). Яскравим доповненням презентації питань розвитку Київської Русі стануть матеріали картографії, геральдики, літопису «Повість минулих літ» Нестора.
У зв’язку з цим доцільним буде показ змін на політичній карті в межах сучасної України, виділення політичних та економічних центрів. Особливої уваги заслуговує заснування давньоруського міста Донець. Зараз у діючій експозиції з історії краю цю подію висвітлюють лише археологічні знахідки. На думку авторів, необхідно збагатити показ фотографіями археологічних розкопок городища, при наявності фінансування створити реконструкцію діорами поселення або частини кріпосних споруджень.
Наступним етапом буде переосмислення і нове експозиційне трактування розділу присвяченому добі козацтва.
На нашу думку, необхідно внести доповнення за напрямами:
1. Д. І. Яворницький – як літописець Запорозького козацтва. За аналізом його творів розкрити питання виникнення козацтва та Запорозької Січі. Яскравим предметним супроводом даного тематичного розділу стануть козацькі прапори, гравюри, зразки козацької зброї, зображення козаків, портретів видатних кошових отаманів.
2. Козацьке літописання - як джерело для вивчення історії українського козацтва та подій Національно-визвольної війни середини 17 ст. Цікавим експозиційним рядом стануть портрет Б. Хмельницького, репродукція з картини «Чигирин», геральдичний щит роду Б. Хмельницького, гетьманські універсали та воєнні договори 50-х рр. 17 ст. – ксерокопії Зборівського трактату та Білоцерківського договору.
3. Дипломатія Б. Хмельницького. Особливої уваги потребують питання про Переяславську раду, за заключення військового союзу між Росією та Гетьманщиною. Домінантою серед експонатів стануть правові документи – ксерокопії листів Б. Хмельницького та російського царя, жалувані грамоти на українські землі російським воєводам 17-18 ст., одяг гетьмана (новороб).
Більш детального інформаційного наповнення та висвітлення в експозиції потребує період утворення і розвитку міста Харкова. Так, до розділів Заселення краю та Харків полкове місто необхідно внести доповнення:
Ключовим моментом історії Слобідської України є елемент прикордоння: поєднання української основи укладу життя слобожан та їх трансформація під впливом поєднання з російськими рисами (етнографія – побут, с\г, торгівля - ярмарок). Цікаво знахідкою стане новороб карти міграції населення та заселення території Дикого поля.
У зв’язку з цим передбачаєтьсявисвітлення основних етапів колонізації Слобожанщини та показ маловідомих документів, що стосуються заселення Слобідської України (“Наказ царя Михайла про влаштування в Чугуєві Я. Остряниці і козаків, що переселилися з України”, “Про поселення черкасів, які прийшли з-за Дніпра в м. Салтів в 1660-1705 рр. і побудову ними острогу”, “Грамота від 28.03.1656 р. про призначення в Харкові першого воєводи В. Селіфонтова”, “План Харківської фортеці XVII ст.”) та книг (“Книга Большому Чертежу”, “Историко-статистическое описание Харьковской епархии” Філарета, “Апостол” (1576 р.)). Геральдика.
Наступною темою, що потребує деталізації є розвиток полкової структури нашого краю. Багатий історичний матеріал з цієї теми представлено у роботі відомого дослідника військової історії Є. О. Альбовського «История Харьковского слободского козачьего полка (1651-1765 гг.)» (Х., 1895 р.). Наприклад цікаві відомості про харківських полковників, організацію Слобідського козацького полку тощо. У колекції ХІМ є експонати, що характеризують воєнно-адміністративний устрій та політичний розвиток Харкова кінця 17-18 ст., (наказ Петра І, жалувані грамоти гетьманів, та унікальний гетьманський прапор кінця 17 ст. І. Мазепи). Цікаву групу експонатів складуть фотографії пам’ятних місць на Харківщині – садиби, назви сіл козацького походження, церковна архітектура 17-18 ст. у Харкові: Покровський монастир, Успенський собор. Вважаємо доречним використати плани забудови Харкова, фото видатних архітекторів 18 ст.
З другої половини 18 ст. в історії Харківщини відкривається нова переломна доба – реформи слобідських полків, запровадження губернаторства, Харків став центром губернії. У міста з’являється новий герб. Запроваджуються герби і у повітових містах губернії.
Під час монтажу експозиції одним з перших кроків стане створення основних об’єднуючих образів та рішень для окремих хронологічних періодів. Доцільним буде використання державної та регіональної символіки, показавши її розвиток та еволюцію. Наприклад, можна використати зображення князівських гербів доби Київської Русі; для козацького періоду - печатку та військові хоругви Запорізької Січі; для Харкова як полкового міста – герби Слобідських козацьких полків, наказних полковників з часів побудови фортеці до кінця XVIIIст. Крім того, для художньої підтримки тематичних розділів експозиції та створення історичної атмосфери, як об’єднуючий матеріал, можна використати твори живопису, графіку, літографії, гравюри тощо.
Цікавим художнім доповненням стануть зразки рукописних текстів, що змінювався починаючи з Київської Русі аж до кінця ХІХ ст.( наприклад, техніки письма: зразки письмових текстів з гравюрами епохи Київської Русі, устав, напівустав періоду Козацької України, скоропис XVIIIст., зразки почерків, печатей та друкованих текстів ХІХ ст.
Довершенням експозиції стануть науково-допоміжні матеріали – планшети з пояснювальними текстами та ілюстраціями до них. Використання планшетів дасть можливість показати в експозиції підтеми, що не мають достатнього предметного забезпечення. Також окремі експонати, особливо це стосується документів, не можуть експонуватися в оригіналі, тому їх буде, у такий спосіб, замінено копіями.
Передбачається написання пояснювальних текстів та анотацій двома мовами – українською і англійською. Це дасть змогу подолати мовний бар’єр. Подібні заходи дозволять залучити іноземних туристів до відвідування нашого музею. Особливо актуальним таке рішення є напередодні проведення у Харкові «Євро 2012».
Виходячи з цього, слід зазначити, що уміння побудувати цікаву експозицію, органічно вписану у виставковий простір, - це складне поєднання науки й естетично-мистецьких канонів. Популярність майбутньої експозиції залежить від вдалого поєднання актуальних модерних тенденцій у художньо-архітектурному образі з дотриманням основного принципу наукової репрезентативності історичного матеріалу.
Таким чином, нова експозиція з історії Харківщини покликана стати наочним посібником з історії рідного краю, поглибити знання з історії взагалі, дати грунт для національно-культурного відродження нашого народу.
Література
1. Желтобородова О. А. До питання створення стаціонарної експозиції Харківського історичного музею «Наш край у ІХ – на початку ХХ ст.» // Желтобородова О. А. / Шістнадцяті Сумцовські читання: Матеріали наукової конференції, присвяченої 90-річчю із часу заснування Харківського історичного музею, Харків, 16 квіт. 2010 р. / Харківський історичний музей. –Х.: Оригінал, 2010. – с. 31-35.
2. Конюшенко Ю. А. Досвід експозиційної роботи ХІМ з історії Харкова ХІХ ст.. і пріоритетні напрями розвитку // Конюшенко Ю. А. / Сімнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму», Харків, 18 квітня 2011 р. / Харківський історичний музей. – Х.: Майдан, 2011. – с. 97-102.
3. Музейна справа на Харківщині : становлення та розвиток : наук.-допоміжн. покажч. / укл. : Т. О. Сосновська, В. О. Ярошик. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 228 с.
4.Рутинський М. Й., Стеценко О. В. Музеєзнавство: Навч. посіб. / Рутинський М. Й., Стеценко О. В. – К.: Знання, 2008. – 428 с.
5. Шляхтина Л. М. Формирование исторического сознанияи ответственность экспозиционера // Шляхтина Л. М. / Музей. - № 10, 2011. – с. 4-7.